«Мирна школа»: як зробити шкільне середовище безпечним та доброзичливим

Це партнерський матеріал

Здорова та довірча атмосфера в школі не менш важлива, ніж якісна освіта. У червні 2019 року громадська організація «Інститут миру і порозуміння» запустила проєкт «Мирна школа». Він отримав статус всеукраїнського освітнього експерименту та впроваджується в школах п'яти регіонів України.

Для участі в пілотному проєкті відібрали десять навчальних закладів у Харківській, Чернігівській, Львівській, Одеській та Дніпропетровській областях. У нашому регіоні проєкт упроваджується у двох школах у Мерефі та Первомайському.

Мета проєкту — сформувати безпечне шкільне середовище на основі співпраці й партнерства адміністрації школи, вчителів, дітей та батьків, ефективно вирішувати конфлікти, попереджати булінг і насильство в школі. Для цього була розроблена спеціальна комплексна модель взаємодії та комунікації «Мирна школа».

У чому суть?

В основі моделі лежить відновний підхід. Він спрямований на те, щоби сформувати довіру між учасниками освітнього процесу, залучити до обговорення причетних до конфлікту людей, зрозуміти потреби інших учасників конфлікту та знайти спільне рішення, яке влаштує всіх.

«Це практики та техніки, які дозволяють людям навіть у складних ситуаціях незалежно від того, хто винен, намагатися знайти взаєморозуміння та допомогти учасникам розібратися, які потреби й інтереси за цим стояли, а також як їх можна по-іншому задовольнити», — пояснює Лілія Кузнєцова, координаторка проєкту в Харківській області.

Відновний підхід ґрунтується на взаєморозумінні, повазі, турботі та відповідальності. Він включає кілька ключових переконань:

• кожен має власне бачення тієї чи іншої ситуації, він має право та можливість висловити думку та бути почутим;
• наші думки та почуття завжди важливі;
• наші вчинки суттєво впливають на оточуючих, тому необхідно замислюватися над наслідками;
• наші дії — це стратегії, спрямовані на задоволення потреб;
• нічого про нас без нас.

Така практика дозволяє створити безпечне середовище, щоби запобігати конфліктам, знижувати рівень насильства та розвивати співробітництво між дітьми, вчителями й батьками, — зазначає Олена Копіна, тренерка та супервізорка проєкту в Харківській області.

«Традиція покарання — неефективна. Якщо змушувати учнів виконувати певні правила, вони будуть це робити, але недовго. Взагалі відновний підхід розвинувся в роботі з малолітніми правопорушниками, коли стало зрозуміло, що акцент на покаранні та обвинуваченні не виправляє порушників. Навпаки, люди озлоблюються та бачать навколо себе ворогів, вважають, що їх несправедливо карають», — розповідає Олена.

Спочатку — навчання

«Мирна школа» спрямована на формування в учасників шкільного процесу чотирьох основних компетенцій: конструктивне вирішення конфліктів; побудова та підтримка стосунків; чутливість до багатоманіття та недискримінація; саморефлексія та життєстійкість. Проєкт розділений на три етапи. На першій стадії проводилися тренінги для ініціативних груп від шкіл: п'ятиденний — для вчителів і представників адміністрацій, чотириденний — для учнів 8–10 класів.

Педагогів знайомили з відновними практиками: як застосовувати їх у роботі з класами та вибудовувати на їхній основі стосунки з батьками, колегами та адміністрацією. Наприклад, учасники вивчали методики «Відновна школа» (для формування партнерських відносин та ефективної комунікації між учасниками освітнього процесу) та «Стійкість» (для розуміння себе та вміння конструктивно впоратися зі стресовою ситуацією). Також вони розбирали підходи «Культури добросусідства» (розуміння та повага різноманітності: етнічного, релігійного, гендерного, за рівнем добробуту та іншими ознаками).

Старшокласників навчали бути шкільними медіаторами — посередниками у вирішенні конфліктів однолітків (за принципом «рівний — рівному»). Також їм показували, як створити та розвивати Шкільну службу порозуміння у своїй школі, змінювати ставлення до конфліктів і використовувати медіацію замість інших інструментів вирішення конфліктів між школярами.

А ще вчителі та діти навчалися різних технік, серед яких:

• активне слухання;
• «Коло» (формат групової зустрічі, під час якої кожен із присутніх може висловитися та вислухати інших для вирішення складної ситуації. У такому форматі можна проводити класні години, збори з батьками або з учителями);
• «Я — повідомлення» (цей спосіб спілкування заснований на вираженні своїх бажань або почуттів замість звинувачення іншої людини в ситуації).

Детальніше про методики та техніки можна дізнатися на сайті проєкту «Мирна школа».

Далі — практика

Після навчання ініціативні групи складали план, як застосовуватимуть модель «Мирної школи» у своїх навчальних закладах. На другому етапі створювалися Шкільні служби порозуміння (ШСП). Їх курують старшокласники, які брали участь у тренінгах. Їм допомагає лідер ініціативної групи вчителів, але вирішувати конфлікти школярам допомагають самі учасники ШСП. Вчителі ж використовують отримані знання в роботі з дітьми, у взаємодії з колегами та спілкуванні з батьками.

Також координатори проєкту щомісяця проводили з учителями супервізії — зустрічі для обговорення тем, які хвилюють учасників проєкту, майстер-класи для розвитку навичок, розбору конкретних конфліктних ситуацій та способів їх залагодження.

Аналогічні супервізії були з учнями. Крім цього, організовувалися бесіди з директорами шкіл для обміну досвідом. Спочатку координатори зустрічалися з учасниками особисто, але через пандемію взаємодію перенесли в онлайн-режим.

«Працюючи з педагогами, ми відзначили, наскільки вони виснажені через роботу у стресі та від постійного вантажу відповідальності. Вони знаходяться в жорстких рамках того, що „учитель повинен”: стежити за порядком, дати дітям знання, відповідати стандартам, які висуває адміністрація. Коли школярі бачать засмиканого, нервового вчителя, який постійно вимагає чогось, тому що „так треба, такі правила”, то довіра, повага до нього та розуміння навряд чи виникнуть», — вважає регіональна координаторка проєкту.

Перші результати

За словами Олени Копіної, під час проєкту збільшився рівень життєстійкості вчителів. Вони стали більше звертати увагу на свій психологічний стан, а також на потреби дітей та батьків, залучених в ту чи іншу ситуацію.

«У них змінився фокус уваги у вирішенні конфліктів. Раніше педагоги боялися, переживали та засмучувалися, якщо виникали суперечливі ситуації. Зараз вони розуміють, що конфлікт — це форма розвитку. Коли вчителі передають дітям повноваження вирішення конфліктів, вони таким чином демонструють їм довіру та формують іншу атмосферу спілкування», — підкреслює тренерка.

Зменшення кількості конфліктів відзначають і самі учасники проєкту: як дорослі, так і школярі.

Лариса Кривко, психологиня та координаторка ініціативної групи в Першотравневій ЗОШ I-III ступенів, зізнається: спочатку було важко перемкнутися на нові техніки в роботі. Іноді емоції все одно переповнювали та відновні практики забувалися.

Зараз учителі з ініціативної групи (всього їх дев'ять) активно застосовують нові техніки під час проведення уроків. А ще допомагають колегам зі складними ситуаціями та навчають їх відновних практик: роблять презентації, проводять семінари.

«Я стала відчувати себе впевненіше в конфліктних ситуаціях. Раніше вважала, що я багато в чому неправа: іноді емоції зашкалюють, можеш гримнути. А зараз я просто ставлю правильні питання. Мій стресовий стан знижується. Проєкт мені дав внутрішню свободу та розуміння, що я можу учням розповідати про свої почуття, а не носити маску суворого вчителя. Я можу вільно говорити дітям, що мені важливо, щоби вони мене слухали, що я злюся, якщо цього не відбувається, доносити, чого я від них хочу та чим їм буде корисна уважність на уроках. Для дітей спочатку це було незвично. У цілому вони почали прислухатися і краще розуміти вчителя», — описує враження Лариса.

Використовуються ці методики також у спілкуванні з батьками. Психологиня наводить приклад, як одна з відновних практик допомогла розібратися з проявом булінгу в класі:

«Під час дистанційного навчання у нас виник випадок: одну дівчинку однокласники стали ображати в чаті. У ситуацію втрутилися батьки учениці: вони заскрінили листування, роздрукували та принесли в школу. Ми провели збори. Батьки учнів спочатку були агресивно налаштовані, кожен мав намір захищати свою дитину. Коли ми застосували практику „кола”, батьки поділилися почуттями та зізналися, що не очікували такої поведінки від своїх дітей. У підсумку ми прийшли до рішення, що вчитель проведе заняття та розповість дітям про кібербулінг».

Підтримувати роботу Служби порозуміння в школі складніше. Коли стартував проєкт, тренінги проходили дев'ять старшокласників. Із них більшість навчалися в 10-му класі, а з переходом до випускного класу учні сконцентрувалися на навчанні та підготовці до ЗНО. Є й інші проблеми.

«У нас було кілька таких медіацій. Напевно, вчителям складно ще передавати дітям відповідальність за конфлікти. Крім того, школярі молодших класів не хочуть звертатися за допомогою до одинадцятикласників, вони охочіше довіряють одноліткам. У наступному навчальному році ми плануємо організувати нову групу для ШСП, включивши в неї учнів середніх класів», — ділиться планами Лариса.

У Мереф'янському ліцеї №5, де також впроваджується проєкт, навпаки, Шкільна служба порозуміння активно розвивається. Зараз до неї залучені семеро учнів. Одна зі шкільних медіаторок, десятикласниця Соня Масалітіна розповідає:

«Конфлікти в школі трапляються часто, але в порівнянні з ситуацією, яка була до початку проєкту, їх стало менше. Були випадки, коли до нас зверталися діти з четвертих класів, також ми вирішували ситуації між дев'ятикласниками та десятикласниками. Приходять до нас здебільшого дівчата. Найчастіше конфлікти відбуваються через плітки, також бувають сварки через навчання: наприклад, коли хтось списав щось в іншого».

Робота ШСП у Мереф'янському ліцеї №5. Фото надала Лілія Кузнєцова

Десятикласниця відзначає й особисті позитивні зміни. За словами школярки, навчання медіації допомогло їй знайти гармонію в собі та у відносинах із оточуючими.

«Змінився світогляд, я стала менш конфліктною та більш урівноваженою», — розповідає медіаторка ШСП.

Що далі

Наприкінці травня в усіх школах-учасницях проєкту пройшли супервізії з обговоренням діяльності Шкільних служб порозуміння. Разом із консультантами учні підбили підсумки року та напрацювали плани розвитку служб у школах. У наступному навчальному році учасники ШСП зосередяться на пошуку нових шкільних медіаторів у свої команди та на передачі знань новачкам. Для цього нинішні медіатори планують проводити презентації для однолітків, розповідати про свою діяльність та функції служби порозуміння.

Проєкт «Мирна школа» вже перейшов у завершальну фазу, вона триватиме до 2022 року. Надалі вся відповідальність за ведення моделі перейде школам. Також будуть проводитися дослідження. І якщо результати всеукраїнського експерименту схвалить Міністерство освіти і науки, техніки «Мирної школи» будуть доступні для інших навчальних закладів.

Проєкт «Мирна школа» має статус експерименту всеукраїнського рівня згідно з наказом Міністерства освіти і науки України № 1368 від 01.11.2019. Проєкт підтримується урядом Німеччини через спільний внесок Програмного офісу forumZFD в Україні та Громадянської служби миру  Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit GmbH і реалізується спільно з ГО «Інститут миру і порозуміння», Українським НМЦ практичної психології і соціальної роботи та Інститутом модернізації змісту освіти МОН. Більше інформації про «Мирну школу» — на сайті проєкту: http://safeschools.com.ua/